Хутір-Михайлівський — місто, що пам’ятає битви. Тут відлуння війни чутно не лише в архівах, а й у сучасному повсякденні. Від козацьких поселень XVII століття до кривавих боїв 1918 року, від радянських індустріальних гігантів до сучасних руйнувань, спричинених російськими обстрілами. Історія цього містечка — це історія боротьби, виживання і відродження.
Наші журналісти зібрали унікальні свідчення, щоб відтворити шлях Хутора-Михайлівського крізь століття — від перших поселень до сьогодення. Це історія, яка оживає у фактах, подіях і долях людей, що творили її власними руками.
Хутір-Михайлівський – місто, що стало символом змін, боротьби та незламності. Його історія налічує понад три століття та тісно переплітається з історією України, від козацьких часів до сьогодення.
У минулому цю територію займали три населених пункти: Журавка, Юрасівка та власне Хутір-Михайлівський. Перші два села виникли ще в другій половині XVII століття. Журавка належала Андрію Гамалію – батьку одного з найближчих соратників гетьмана Івана Мазепи. Після Полтавської битви 1709 року ці землі перейшли у власність російського генерала Головіна, а згодом його нащадки продали їх родині Кочубеїв.
У 1830-х роках навколишні землі викупив мільйонер і відомий меценат Нікола Артемійович Терещенко. У 1855 році він заснував тут цукровий завод, що став основою економічного розвитку поселення. Навколо заводу почало розростатися робітниче селище, яке отримало назву Михайлівка – на честь онука Терещенка. Згодом ця назва трансформувалася у Хутір-Михайлівський.
Спочатку завод працював на кріпосній праці. Після скасування кріпосного права у 1861 році його модернізували, перевели на парову тягу та почали виробляти не лише звичайний цукор, а й рафінад. У 1860-х роках до селища проклали вузькоколійну залізничну гілку, що згодом зробило його важливим транспортним вузлом. Наприкінці XIX століття тут працювало понад 500 робітників, а виробництво цукру досягало 200 тисяч пудів на рік.
1905 року, під час революційних подій, 3000 селян і робітників розгромили завод і економію Терещенка. Повстання придушили жандарми та військові, а 168 його учасників заарештували та засудили.
Хутір-Михайлівський як залізничний вузол
Значення Хутора-Михайлівського значно зросло після будівництва у 1893 році залізничної лінії Конотоп – Брянськ. Спочатку станція мала назву Юрасівка, але згодом її перейменували. У 1907 році через Хутір-Михайлівський пролягла магістраль Москва – Київ, що зробило його ключовим залізничним вузлом на Лівобережній Україні.
Протягом XX століття ця станція відігравала стратегічну роль. Під час Першої світової війни через неї перевозили війська та військові вантажі. У 1917–1919 роках станція неодноразово переходила з рук у руки – її захоплювали війська УНР, більшовики та німецько-австрійські підрозділи.
Бій за Хутір-Михайлівський (1918).
Важливу роль станція відіграла у січні 1918 року, коли стала місцем одного з ключових боїв радянсько-української війни.
Ще у грудні 1917 року війська Московського загону Червоної гвардії під командуванням Андрія Знаменського прорвали український кордон і рушили в напрямку Сум. 9 січня 1918 року більшовики після дводенного бою захопили Хутір-Михайлівський. Вони проголосили там так звану радянську владу, створили раду залізничників і закріпили контроль над станцією. Проте після відходу бронепоїздів червоноармійців українська влада повернулася.
18 січня 1918 року більшовицькі війська отримали наказ про загальний наступ на Київ. Наступного дня, 19 січня, загони Михайла Муравйова захопили Полтаву.
Одночасно загони українських сил – курінь 1-го Запорізького полку ім. Петра Дорошенка під командуванням хорунжого Костя Хмілевського та залишки Текинського кінного полку (туркмени, які поверталися з фронту додому) – обороняли станцію. Всього їх було близько 400 бійців.
Бій за Хутір-Михайлівський розпочався 19 січня 1918 року. Переважаючі сили більшовиків прорвали українську оборону, змусивши захисників відступити до села Дорошівка, а потім до Конотопа. Хоча українські війська зазнали втрат, вони змогли затримати ворога, що дало змогу Києву краще підготуватися до оборони.
Радянський період і Друга світова війна
У радянський період Хутір-Михайлівський став важливим промисловим і транспортним центром. Після Другої світової війни місто відбудували. Залізничний вузол залишався стратегічним об’єктом, а цукровий завод відновив роботу в 1947 році.
У 1962 році Хутір-Михайлівський, Журавку та Юрасівку об’єднали в місто Дружба. Назва символізувала “дружбу народів” СРСР.
Завод перейменували на Дружбівський цукрорафінадний комбінат, і він став найбільшим виробником рафінаду в регіоні.
Однак після розпаду СРСР завод поступово занепав і 2006 року його повністю демонтували. Втрата робочих місць спричинила значне скорочення населення.
Сучасність: війна і життя під обстрілами
У 2022 році, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Хутір-Михайлівський опинився під постійними обстрілами. Через близькість до кордону місто потерпає від щоденних ударів російської артилерії.
Внаслідок атак росіяни зруйнували частину магазинів та підприємств. 22 березня та 13 травня 2024 року удари керованими авіабомбами по центру міста пошкодили магазин місцевої підприємиці Ірини Ключко. Вибухи вибили вікна та двері, а продавці ледве встигли сховатися.
“Обстріл почався близько десятої ранку. Ми спочатку подумали, що удари летять за залізницю, але потім почули сильний вибух поруч. Всі встигли сховатися, але магазин постраждав серйозно”, – розповідає Ірина нашим журналістам про удар по її магазину.
Попри війну, місто живе. Магазини та аптеки працюють за скороченим графіком. Супермаркет Григорія Младенця, пошкоджений обстрілом 14 лютого, продовжує приймати покупців. 19 вересня 2024 року місту повернули історичну назву – Хутір-Михайлівський.
Нині у зведенні ОК “Північ” й Сумської ОВА не перестає з’являтися Дружбівська громада. З початку року росіяни наносять по території громади удари керованими авіабомбами, б’ють з мінометів, артилерії, реактивної системи залпового вогню й ударних безпілотників.
