У 2025 році виповнюється 190 років з моменту першої офіційної згадки про Хутір-Михайлівський. За архівними джерелами, цей запис датується 1835 роком. Протягом 127 років населений пункт носив назву Хутір-Михайлівський, згодом 63 роки був містом Дружба. У 2024-му йому повернули історичне ім’я, і це, на думку багатьох мешканців, справедливе рішення.
Краєзнавець Віталій Ситенко розповідає, що землі, на яких виник населений пункт, придбала родина відомих цукрозаводчиків Терещенків. Вони шукали відповідне місце для нового заводу, і якість місцевої води могла стати вирішальним аргументом на користь Хутора-Михайлівського.
“Багато підприємств працювали на однаковому обладнанні, але саме на заводі у Дружбі виробництво було найкращим. Перше, що вплинуло на вибір Терещенків — це вода. А друге — на той час для цукроваріння потрібно було багато палива, і тутешні ліси стали ідеальним джерелом,” — розповідає Віталій Ситенко.
Міфи про назву та шана Архангелу
Існує поширена, але помилкова версія, нібито назва міста пов’язана з іменем Михайла Терещенка. За словами краєзнавця, це не відповідає дійсності.
“Це припущення роками повторювали історики. Але коли ми разом із Мішелем Терещенком звірили дати, виявилося, що поселення існувало за пів століття до народження Михайла Івановича. Родина Терещенків була дуже віруючою, і їхнім покровителем вважався архангел Михаїл. У Глухові є і вулиця, і собор на його честь. А в сусідній Журавці — церква архангела Михаїла. Усе це наштовхує на думку, що саме він і став натхненням для назви Хутора-Михайлівського,” — каже Ситенко.
Завод, що дав життя місту
З початком роботи цукрового заводу почало активно зростати і саме поселення. Тут селилися робітники та інженери.
“Терещенки були відкритими до всього нового. Вони замовляли устаткування з Франції та Німеччини. Завод стрімко модернізувався. Його тривалий час очолював німець Рур, який був дуже вимогливим до дотримання технологій”, — зазначає краєзнавець.
Прихід залізниці
Другим важливим етапом у розвитку стало прокладання залізниці.
“До її появи місцеві жителі возили продукцію кіньми аж до станції Орша. Терещенки й Неплюєви вкладали великі кошти в будівництво залізничних колій. Саме звідси походять назви станцій Терещенська та Неплюєво — це данина їхньому внеску,” — пояснює Віталій Ситенко.
Радянський період і перейменування
У 1962 році Хутір-Михайлівський отримав статус міста і нову назву — Дружба. Таке рішення ухвалили до 40-річчя створення СРСР.
“Це було типове для тих років явище — з’являлися нові міста з однаковими назвами, як-от Дружба. З’явився плавлений сир “Дружба”, бензопила “Дружба” — це був бренд ідеології. Перейменування дало новий поштовх: чисельність населення зросла до 12 тисяч. Але через те, що місто не стало районним центром, можливості для розвитку були обмеженими,” — додає Ситенко.
Місто фонтанів і культури
У радянські часи місто вирізнялось не лише промисловістю, а й унікальними об’єктами благоустрою та активним культурним життям.
“Шість працюючих фонтанів у невеликому місті — це було не диво, а результат суперництва між працівниками залізниці та заводу. Один встановив фонтан — інші зробили ще один. І так по черзі. У місті було дев’ять штучних водойм, великий парк зі столітніми дубами й вербами, чотири школи, сім бібліотек, три будинки культури і навіть кінотеатр. Тут справді думали про людей,” — згадує Віталій Ситенко.
Сьогодення та війна
Та сьогодні ця багата на історію місцевість стала однією з найбільш постраждалих від війни з Росією.
“Із затишного прикордонного містечка ми перетворилися на напівзруйнований прифронтовий Хутір-Михайлівський. Це боляче. Але я переконаний, що це лише тимчасово,” — з надією говорить Віталій Ситенко.
