Ніна Миколаївна переїхала із С.-Буди до Шостки. Разом з собою до міста жінка привезла і давнє рукоділля своєї родини.
У травні місяці, коли в нас у С.-Буді почалися сильні обстріли, я переїхали сюди в Шостку, знімаю житло. Квартира чужа, все навкруги чуже, друзів моїх немає. Як кажуть, на мене вже напала депресія, і тут я згадала мами моєї рукоділля, як мама моя займалася вʼязанням кружків, а я дивилася зі сторони, – розповідає жінка.
Так і закрутилося. Ніна Миколаївна вирішила продовжити справу своєї мами.
Стала я свої сумочки перебирати, що я брала, думаю попоріжу все, що мені не треба на стрічечки, пішла до магазину, купила гачок. Дякую, ще сусіди, як глянули, які я кружки почала плести, їм дуже сподобалося і говорять, «Ніна, ми тобі будемо приносити те, що нам не треба, а тобі згодиться для в’язання». Кажу, добре, приносьте. І ото я різала. У мене на пальці аж мозоль виріс сухий. І так я отим в’язанням себе заспокоювала. І відганяла думки від цієї важкої страшної війни. У мене думка підібрати правильно красивий колір, відволікаюся і не прислухаюся до «бахів» усіляких.
Жінка розповідає про тонкощі виготовлення таких килимків. Не все так просто, як здається на перший погляд.
Для килимків вовняне не підходить, таке щоб нитки висипалися. Бажано таке бавовняне, футболочки, колготочки дитячі, ось таке. Щоб ниток менше висипалося. Я починаю, набираю петельки, як косичкою, потім закругляю їх і роблю кружки. І пішла-пішла по кругу в’язати. Щоб сплести мені ось такий килимок, я можу його за добу звʼязати, а якщо більший, то більше вже часу йде. Але це дуже гарна робота заспокійлива, – говорить жінка.
Згодом самотня жінка так захопилася цією справою. Це помітили сусіди і захотіли й собі таку яскраву красу.
У мене сусіди, молода родина живе. Їм дуже сподобалося. Типу це старовинне рукоділля, говорять, хочемо, щоб збереглася памʼять на майбутнє, як наша предки робили килимки, тоді ж паласів не було і килимів, які зараз лежать у квартирах. І купили такі килимки. І отак я вирішила винести на продаж декілька штук продати.
Кожен килимок притягує погляд, кожен унікальний та яскравий, різного розміру. Кожному можна знайти застосування. Ніна Миколаївна говорить, що купує їх в основному молодь, невеличкі за розміром беруть і водії у машини.
Кольори я підбираю, щоб було радісно на душі, щоб, хто купить у мене, щоб їм було не сумно, а радісно. Зараз і час такий важкий, хочеться, щоб щось радісне було.
Там на прикордонні Ніна Миколаївна прожила все життя, пропрацювала, народила та виховала дітей, але покинула все через розпочату росією війну.
У Шостку я переїхала одна. Діти мої, син у Дружби на кордоні служить, дочка одна під Києвом живе, і ще одна в селі в С.-Будському районі. Ця, яка в С.-Будському районі, навідує мене разом з онучкою. Будинок жилий залишився, добротний гарний будинок і обстановка і все залишилося, поки цілий, слава Богу. Якщо закінчиться війна, я пішки піду, я там прожила більше 30 років. Я пропрацювала в дитячому садочку 30 років помічником вихователя. Зараз нашу С.-Буду розбили взагалі, одне згарище залишилося. Я рази два, як їздила в село до доньки, ми проїздили по нашому місту. Я очі закривала, щоб не дивитися на всі ці жахіття. Я її уявляю, якою вона і була. Але там жах, – говорить Ніна Миколаївна.
Майстриня за час свого перебування у Шостці сплела 16 килимків та не може зупинитися, так її захопила ця справа, говорить у квартирі все вже застелила килимками.
Там клубочки ще залишалися, думаю, все, не буду. А потм кажу сама собі: «Ні, жіночка, ось зима йде, що ти будеш робити?» То я і на вулицю виходила, з сусідами познайомилася, спілкувалися. А так взимку не підеш. Що я сяду в квартирі і що робити? Буду в’язати.
У кожному килимку обов’язково присутнє поєднання кольорів українського прапору жовтий та синій. Така річ стає яскравим острівцем позитиву, подивившись на який одразу піднімається настрій. Найбільший килимок у Ніни Миколаївни коштує 100 грн, менший – 80 грн. Купити собі таку красу можна, зателефонувавши майстрині за номером телефону 096-065-61-56.