Яка чисельність Хутір-Михайлівської громади, скільки населених пунктів до неї входить, яка дальність до кордону з росією, чи є у громаді робота, як працює освіта, медицина, культура та інші заклади і установи, чого конче потребує громада на сьогодні, без чого не зможе обійтися взимку? Про це журналістам розповів Євген Харитонов, Хутір-Михайлівський міський голова.
Скільки людей залишається у Хутір-Михайлівській громаді
За словами міського голови Євгена Харитонова, до початку повномасштабного вторгнення чисельність населення у громаді становила 5700 мешканців. Туди входили: Хутір-Михайлівська міська рада, село Чуйківка і село Дорошівка та їхні сільські ради. Три населених пункти утворили громаду. Зараз у цих населених пунктах знаходиться 2500 мешканців. Село Чуйківка знаходиться у п’ятикілометровий зоні, а село Дорошівка трохи далі, аніж місто Хутір-Михайлівський.
“Дітей у нас зараз в громаді 108, з них онлайн у Хутір-Михайлівській школі займається 250. До вторгнення було до 600. Будинок культури у нас працює онлайн й офлайн, усі знаходяться на містах. Дві лікарні також працюють – одна з них стаціонарна, а інша – поліклініка”.
Як говорить Євген Харитонов, у громаді працювало три школи – дві в Хуторі-Михайлівському та одна в Чуйківці.
“Міські школи були розраховані на 900 та на 700 дітей, а Чуйківська сільська школа – на 200 дітей. На сьогодні Чуйківську школу скоротили, оскільки вона знаходиться в 5-кілометровій зоні, її перевели до Хутора-Михайлівського. Також закрили одну школу й у самому місті, бо мало дітей. Спершу там було 400 дітей, а наразі залишилося 250. Частина вчителів переїхала до інших міст, вони там працевлаштувалися. Ті хто залишися тут – працюють онлайн”.
Яка ситуація з робочими місцями
За словами голови, роботи в громаді немає. Залізнична станція не працює, потяги не ходять.
“Залізничників перевели до інших міст таких, як: Кролевець, Конотоп, Шостка. Тобто на інші станції їх перевели. У нас на сьогодні немає робочих міст. Онлайн працюють вчителі, лікарі, міська рада та будинок культури та три продовольчих магазини. Все. Більше нічого немає”.
До вторгнення люди в основному працювали на залізничній станції, в приватних підприємствах, таможні.
“Станція Хутір-Михайлівський доволі велика була, там десь до 900 працівників було. Також були приватні підприємства – там працювало до 100 людей. Таможня працювала, прикордонний загін. Коли громада створювалася було 1,5 – дві тисячі робочих міст. Зараз немає нічого. У середньому десь 140-150 робочих місць залишилося в громаді: у міській раді тридцять людей, у будинку культури до 10, у школі також 30, ну й в лікарні 60 працівників. Агрофірма, яка працює у нас дає 5-6 робочих міст для наших людей, більше немає”.
Ті, хто залишилися в громаді – це у переважній більшості пенсіонери. У громаді було десь до двох тисяч пенсіонерів. Свого часу вони працювали на цукрорафінадному заводі, але з розпадом СРСР він закрився – й люди залишилися без роботи.
Які проблеми нині є в громаді
Місто Хутір-Михайлівський знаходиться за 6-7 кілометрів від кордону з рф. Обстріли постійні. Повністю знищено 18 житлових будинків. У п’ятиповерхових і двоповерхових є пошкодження.
“До цього уже усі звикли й вже з цим усі змирилися. Так що вже ті, хто залишився, будуть до кінця”, – зазначає міський голова.
З газопостачанням в громаді усе добре. Щодо електрики є проблеми. Підстанція одна і та розбита, бо місто заживлене від іншого міста, але і там є влучання. А тому буває таке, що і по дві доби немає світла. Ну поки що справляємося. Для водопостачання у нас є генератори. Поки що усе налагоджено.
“Електрика для нас – це найстрашніша проблема. Бо коли її не стане, то не знаю, що ми робитимемо. Генераторами запасаємося. Будемо ними рятуватися. Заготовляємо солярку, бензин. Генераторів не вистачає. Просимо адміністрацію, просимо спонсорів. Нам потрібно багато. У нас є двоповерхові будинки там проживає відповідно 16, 12, 14 людей. У них індивідуальне опалення газове і коли немає світла, то у цих котлах насоси не працюють. Тому будемо забезпечувати генераторами кожен будиночок по 7 квт, щоб люди не замерзли. Просимо у фондів, в адміністрації, у волонтерів. Нам потрібно десь 15-20 генераторів, а може й більше по 7-5 квт, щоб забезпечити населення, яке проживає в багатоквартирних будинках електроенергією”.
Усі приміщення, усі склади, що були на цукрорафінадному заводі КАБами зруйновані повністю. Міську раду пошкодили. Багато руйнувань. Правда Будинок культури стоїть. Але в нього також дронами влучали – горів дах. Багато руйнувань. Особливо по приватному сектору дуже багато зруйновано.
“Війна — це головна проблема. Закінчиться війна і проблем не стане. А так потрібна техніка для зими і генератори для світла. Ось ті проблеми, що я на сьогодні вирішую”.