11 серпня 2024 року на Харківщині загинув Олександр Черторижський — уродженець Хутора-Михайлівського, старший сержант Державної прикордонної служби України. Йому назавжди залишилося 25 років.
Олександр народився 6 вересня 1998 року. Після дев’ятого класу вступив до Конотопського політехнічного технікуму, де опановував спеціальність «Будівництво та експлуатація будівель і споруд». Навчання завершив у 2017 році.
Викладачі згадують його як серйозного, відповідального та поміркованого студента. Водночас Олександр був усміхненим, тактовним і завжди готовим прийти на допомогу. Таким його пам’ятають і одногрупники — доброзичливим, товариським та патріотичним.
«Дуже відповідальний, доброзичливий, дуже чуйною людиною був. Він закінчив 9 класів у нашій школі і вступив до Конотопського училища, став будівельником. Вірив у те, що наша Україна буде незалежною, боровся за це», — розповідала його вчителька та сусідка Алла Мелешко.
Захищати Україну для Олександра було родинним вибором. Його батько ще з 2014 року перебував у зоні проведення АТО у складі 5-го окремого батальйону ДУК «Правий сектор». Після початку повномасштабного вторгнення син також став на захист держави.
Олександр служив у Державній прикордонній службі України. Загинув поблизу Олександрівки Золочівського району Харківської області.
Для тих, хто знав Олександра, він назавжди залишився молодим хлопцем, який мав багато планів на життя.
«У школі був хорошистом, вчився гарно, в нього була така якість, як вміння відстоювати свою думку», — згадувала вчителька Наталія Маханькова.
А одна деталь із його особистого життя особливо боляче звучала під час прощання у Дружбі.
«У нього мало бути весілля. Але, на жаль, не встиг», — розповіла Наталія Маханькова.
14 серпня 2024 року Олександра провели в останню путь у Дружбі. Поховали захисника на місцевому кладовищі.
Посмертно Олександра Черторижського нагородили орденом «За мужність».
Сьогодні минають другі роковини від дня його загибелі. Йому назавжди 25. А пам’ять про Олександра залишається з його рідними, друзями, земляками та всіма, хто знав його за життя.
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
Hutir News