Руслана Ключко — художниця, ілюстраторка та фотографка з Хутора-Михайлівського. Вона працює з темами пам’яті, локальних історій, ландшафтів та особистого досвіду. У своїх роботах Руслана поєднує сімейні архіви, місцеві легенди, вигадані сюжети та особисті спогади, показуючи, як вони впливають на сприйняття простору та життя людини. Журналісти Хутір.News поспілкувалися з художницею про її творчий шлях.
Дім
Мистецтво Руслани Ключко сформувалося в Хуторі-Михайлівському. Саме там — серед дворів, старого парку та ставків за городами — у неї сформувалося відчуття дому й погляд на світ.
«Я народилась і виросла в Хуторі-Михайлівському, і здається, це місце дуже вплинуло на мене як на людину і як на художницю. Мені завжди подобалась природа навколо. Я любила лазити в хащах, видиратись на дерева, трусити хрущів, їсти вишні прямо з гілок і запивати потім водою з криниці — такою холодною і солодкою, що аж оскомина брала».
“Сіра зона”. Руслана Ключко / https://ruslanakliuchko.net.ua/uk/
Особливе місце в спогадах мисткині займають прогулянки з бабусею та завод у центрі рідного міста.
«Пам’ятаю, як ми разом із бабусею прогулювалися в центр, і я кожен раз роздивлялась величезні стіни заводу. Мені подобалось вірити в легенду, що при будівництві відбиралась кожна цеглинка, і тому ці стіни такі міцні, що ніхто їх не може зруйнувати».
“Сіра зона”. Руслана Ключко / https://ruslanakliuchko.net.ua/uk/
Перші кроки у творче життя
Руслана розповідає, як почався її творчий шлях.
«Мене надихала велика дитяча енциклопедія — ми разом із татом перемальовували деякі картинки звідти. Ще батьки виписували журнал “Веселий художник”, і в цьому був свій вайб (атмосфера – прим.ред. – Ямпіль.INFO). В підліткові роки досить сильний вплив мали соцмережі. Із появою інстаграму я почала дивитись більше робіт інших художників та фотографів».
І хоча малювання супроводжувало її з дитинства, проте більш усвідомленим заняттям стало у старшій школі.
«Тоді я почала вчитися в центрі дитячої творчості “Полісяночка”».
Усвідомлення, що мистецтво — не просто хобі, а шлях і спосіб висловлювати себе, прийшло поступово, каже Руслана.
«Спочатку — коли стала їздити в “Полісяночку”, потім — на старших курсах академії, коли почалися співпраці з виставковими просторами, поїздки на резиденції, перші продажі робіт. Стиль змінювався, але більш за все змінювався спосіб думання про свої роботи і мистецтво загалом».
Війна як перелом
Найскладніші моменти, за словами Руслани, стали неї найважливішими у житті.
«На мене дуже сильно вплинув початок повномасштабного вторгнення — думаю, для багатьох це встановило нову точку відліку в житті. У перші дні й навіть місяці вторгнення я була в Хуторі. Я приїхала відвідати батьків і застрягла там до самого вересня. Найважчими були невідомість, страх і близькість кордону. Життя перемкнулося на гортання стрічки новин — читати про смерті, обстріли, насильство було дуже нагнітаюче. Триматись допомагала родина, зв’язок із друзями й коханою людиною. Дуже сильним було відчуття єдності з усіма українцями».
“Сіра зона”. Руслана Ключко / https://ruslanakliuchko.net.ua/uk/
“Сіра зона”. Руслана Ключко / https://ruslanakliuchko.net.ua/uk/
Вона зазначає, що у свою творчість вона втілює два найважливіших переживання – життя в Хуторі-Михайлівському та повномасштабного вторгнення.
“Сіра зона”. Руслана Ключко / https://ruslanakliuchko.net.ua/uk/
«Хутір дав мені прив’язку до локального контексту і сильний зв’язок із природою та ландшафтом. А війна — це те, що з нами поруч надовго. Її неможливо уникнути, говорячи про Хутір. І про Україну. І про себе».
“Сіра зона”. Руслана Ключко / https://ruslanakliuchko.net.ua/uk/
“Сіра зона”. Руслана Ключко / https://ruslanakliuchko.net.ua/uk/
Сьогодні Руслана чітко розуміє, навіщо їй мистецтво. Вона працює з різними матеріалами — від фотографії, офортів та монотипій до кераміки, знайдених об’єктів і лендарту.
«Я відштовхуюсь від ідеї, від того, що хочу сказати, і вже потім підбираю візуальну мову. У мене є сильна внутрішня мотивація і розуміння, що мистецтво має допомагати в першу чергу мені, бути цікавим у процесі й сприяти зростанню. Мене мотивує зовнішній відгук, особливо від професіоналів у сфері. Моє улюблене мистецтво — це те, після якого хочеться сісти і зробити щось самому».
“Сіра зона”. Руслана Ключко / https://ruslanakliuchko.net.ua/uk/
Успіхи, плани та мрії
За кілька років у Руслани — десятки виставок і подій.
«У мене було близько сорока групових виставок за останні три роки, з десяток резиденцій, і зараз проходить третя персональна виставка».
Особливими для неї стали й події, пов’язані з українською культурною пам’яттю — зокрема робота з темою шістдесятників і поїздки до знакових місць, пов’язаних з Іваном Світличним та Михайлом Осадчим.
Зараз мисткиня планує нові проєкти:
«Будуть ще публічні події, пов’язані з виставкою “Зворотній рух. Щоденники”, яка проходить у Малій галереї Мистецького Арсеналу. Паралельно ми працюємо над виданням фотобука із серією “Сіра зона” разом із французькими партнерами».
Руслана у своєму інстаграмі ділиться не лише мистецтвом, а й регулярно публікує збори для ЗСУ.
«Мені здається це самоочевидним — не бути осторонь війни і допомагати армії тим, чим можеш. Тим паче, що з часом все більше друзів і подруг мобілізуються».
Водночас вона ділиться і особистими бажаннями:
«Мрію, щоб закінчилась війна і наші хлопці та дівчата повернулись живі та здорові».